Зміст
Міф 1.
Міф 2.
Міф 3.
Міф 4.
Міф 5.
Вступ
Вишиванка — це один із символів України. Навіть свято на її честь є. Кожного року, в третій четвер травня щирий українець обов‘язково одягає вишиванку і йде нею пишатися.
Скільки традицій зав‘язано на тому вишитому полотні! Ще наші пращури прикрашали свій одяг вишивкою і саме тому вона така цінна для нас. Та чи вірні наші уявлення про традиції, яких ми дотримуємося? Чи вдалося зберегти історію наших предків незмінною?
Розберімо кілька найпоширеніших міфів.
Міф 1.
Традиційні троянди хрестиком
Мало хто знає, що пишні троянди, що розцвітають на безлічі сорочках, не такі вже й традиційні. Та й взагалі, хрестик до 19 століття зовсім не був поширеним по всій Україні. Майже в кожному регіоні була своя вишивка, свої візерунки і своя особлива техніка. Хто з вас чув про низинку, вишивку гладдю, колодочку чи об‘ємну килимкову вишивку? Тамбурна вишивка? Виколювання? Мережка? Ні?
Вони стали забуватися із приходом масової хрестикової культури.
Нема що казати, хрестик легкий у виконанні, дозволяє розгулятися фантазії та передати різноманіття кольорів. Вже за день цю техніку зможе опанувати й дитина. Саме так, мабуть, вважали видавці модних журналів середини 19 ст, коли пропонували до своїх візерунків набори ниток та схеми вишивок «під народний стиль». Хоча до української вишивки ці схеми зовсім не мали відношення. То були копії італійських, німецьких, голландських узорів.
А згодом було мило. Точніше, не саме мило, а його обгортка, зі схемою чорно-червоних троянд. Мило купували у кожну хату, кожна жінка бачила ту обгортку і просто не могла не вишити ті троянди!
Але українці були б не українцями, якби так легко забули своє. Наші майстрині переробляли схеми на свій смак та під свої реалії, і ось ми вже маємо традиційні дубові листочки й ромби, але вже не колодочкою чи низинкою, а хрестиками. Та й троянди нікуди не зникли. Навпаки, таке різноманіття їхніх форм авторам схем навіть і не снилося!
Міф 2.
Червоне – то любов, а чорне – то журба
Всі ми знаємо цей вислів, а дехто навіть читає, наспівуючи подумки. Але чи так це насправді?
Почнімо з червоного. Насамперед це колір активності, агресії, динаміки, і, ось несподіванка, чоловічого начала. Як кров пульсує по наших жилах, так у вишивці по полотні розтікається червоний. То колір самого життя, яким воно є.
А як щодо чорного? Насправді чорний барвник добути у природних умовах надзвичайно складно. У давніших вишивках він взагалі відсутній. Це вже згодом він набув поширення й отримав своє сакральне значення кольору журби. Та й то не всюди. В деяких регіонах чорний колір вважають кольором землі, а значить й багатства.
Але це не означає, що раніше темних кольорів на сорочках не було. Замість чорного часто використовували темно-синій, темно-сірий та коричневий.
І ось синій вже символізував воду й жіноче начало. В сорочках синій сам по собі зустрічається рідко, частіше як контур для підкреслення інших кольорів, особливо червоного. В поєднанні з ним виходило дуже символічно. Бурхлива червона чоловіча енергія, яку стримує та надає напрямок спокійна жіноча сила.
Насправді значення кольорів у вишивці дуже різноманітне і, знову ж таки, все залежить від регіону.
Міф 3.
Народне значення червоного полотна
Всі, мабуть, пам‘ятають про коноплі? Так ось саме конопляне полотно найчастіше використовували для сорочок. Коноплі дбайливо вирощували, зрізали, вибивали, вичісували й робили пряжу. Ткали, й вибілювали. Але ніколи не фарбували.
Всю різнобарвність залишали ниткам. На білому полотні створювалися справжні барвисті шедеври.
Після заборони конопель, поширення набув льон. Та традиція чистого білого полотна, як символу чистоти, залишилася.
Вже згодом, в епоху мануфактур й штучних барвників, полотна почали фарбувати в різні кольори веселки та придавати їм нового значення. Так з‘явилися чорні сорочки з білою вишивкою, які полюбилися багатьом, й червоні барвисті квітчасті сукні.
Міф 4.
Знаєте ельдарин? – Ні, але можу написати своє ім’я у вишивці.
Зараз можна зустріти й шифрування імен у вишиванці, й розшифрування абсолютно геть усіх символів, та ледь не долю за вашою вишиванкою визначать, навіть якщо вона зійшла з фабрики в тиражі тисячі штук.
Коментувати це неймовірне захоплення символікою доволі складно. Звичайно, символи у вишивці існували та існують. Проте значення символів складно назвати універсальним: навіть у такій строгій науці як геральдика один символ може мати десятки значень. Що казати про народні символи? Значення хоч часто зрозумілі носіям однієї культури, але іноді тлумачення може змінюватись від села до села. То чи існує таємнича мова з вишивки? Краще вивчить таки ельдарин.
Міф 5.
Значить, треба бігти носити вишиванку прапрапрабабусі?
Традиції змінюються з часом. Ця доля спіткала й вишиванки. В уявленнях багатьох вишивка хрестиком глибоко засіла в підсвідомості, й це не змінити кількома мудрими (чи не дуже) статтями.
Та вишивка як символ України живе, цю традицію підтримують по всьому світу. І якою б не була вишита сорочка — витягнута зі скрині бабусі, зроблена на фабриці, виготовлена майстринею на замовлення чи придбана на ярмарку — пишайся нею, бо вона твоя!
Хоча якщо в тебе дійсно є вишиванка прапрапрабабусі, то краще збережи її для історії ;)
Статтю підготували: Ліза Маслова та Ярина Мартин за підтримки магазину вишиванок Мавія