Сира-Земля Мати, а також Мати свята земля, Годувальниця.
У нашій міфології існує персоніфікований образ землі. Загалом, цей образ поширений серед усіх слов'янських міфологій.
Її вважали матір'ю всього, що росло, буяло та жило на світі. Земля дарувалася життя рослинам, вирощувала їх в собі.
Тваринам та людям давала їжу, притулок та вберігала від негод. А також Земля забирала до себе після смерті.
У фольклорних текстах і фразеології вираз «Сира-Земля Мати» означає насамперед землю, запліднену небесною вологою. Відповідно, пересохла безплідна Земля порівнювалася із вдовою.
Вважалося, що навесні Землю будить грім, вона прокидається, оживає, набирається сил, уквітчується та прикрашає себе усякими рослинами.
З поширенням християнства поширилися й заборони на роботу на землі у церковні свята. Не можна орати, копати, боронувати, забивати кілки, "бити Землю".
Автор: @tatia_koviz